Категорії
Статті

Ризик безпліддя після аборту

Ризик безпліддя після аборту

проталіс protalis

Жінки, котрі роблять аборт через низку причин, часто сподіваються народити пізніше. Маючи це на увазі, логічно поставити собі запитанням, чи існує ризик безпліддя після аборту. 

На жаль, ризик такого наслідку існує. Хоча сам по собі аборт не викликає безпліддя, можливі ускладнення після процедури та деякі інші фактори все ж таки можуть вплинути на фертильність. Переривання вагітності у будь-який спосіб порушує гормональний баланс. Гормони, що захищають плід, стають не потрібними, однак певний час все ще надходять у кров. Застосування їм не знаходиться, через що в першу чергу страждають гормонально залежні органи: яєчники, матка і молочні залози. 

Безпліддя – не єдине ускладнення, також можуть зустрічатися випадки невиношування вагітності, порушення менструального циклу, хронічні запальні процеси статевих органів. Особливо велика ймовірність несприятливих наслідків після переривання першої вагітності в молодому віці. Так, така ймовірність становить близько 10%, якщо аборт був проведений у сертифікованому медичному закладі, і близько 40%, якщо процедуру провели народними методами або в нелегальному лікарському кабінеті. 

Узагалі, з точки зору збереження здоров’я жінки аборти вкрай не рекомендовані для таких груп пацієнток: 

  • тих, які не народжували;
  • тих, що перенесли кесарів розтин раніше;
  • з онкопатологіями в матці;
  • з терміном вагітності понад 20 тижнів. 

Якщо все ж таки постало питання про переривання вагітності, то варто відзначити, що аборт за допомогою препаратів – найбезпечніший вид такої процедури. Але навіть з таблетками є ризик розвитку безпліддя. 

Хоча сам по собі медикаментозний аборт – не причина безпліддя, проте в окремих випадках він здатен зумовити такі ускладнення, як спайковий процес і гормональний збій, які в підсумку унеможливлять зачаття і виношування здорової дитини. Знизити ці ризики цілком можливо – для цього потрібно робити аборт тільки до 6 тижнів вагітності, пройти всі обстеження, дотримуватися рекомендацій лікаря, виключити сексуальне життя і стреси.

Вакуумний аборт дозволено проводити на терміні до 7 тижнів. Ускладнення після цієї процедури можуть проявитися, якщо тканини плода не були видалені повністю, внаслідок чого починається запалення. Безпліддя після вакуумного аборту може розвинутися внаслідок спайкових процесів у маткових трубах та інших наслідків процедури, наприклад, рубцювання стінок матки після отриманих ушкоджень.

Категорії
Статті

Шанси завагітніти після спіралі

Шанси завагітніти після спіралі

проталіс protalis

Внутрішньоматкова спіраль є дуже широко поширеним методом захисту від небажаної вагітності завдяки простоті, ефективності та тривалості дії. Принцип її акивності базується на використанні металевих ниток, що перешкоджають руху сперматозоїдів і прикріпленню яйцеклітини, і не впливає на фертильний цикл жінки. Тому жіночий організм після видалення спіралі продовжує функціонувати у звичайному ритмі, без перешкод для зачаття дитини. 

Що стосується питання, коли можна зачати дитину після видалення внутрішньоматкової спіралі, то шанс завагітніти в перший місяць мають близько 30% жінок, близько 60% жінок можуть завагітніти тільки через три місяці після вилучення спіралі і 10% намагаються зачати дитину протягом 12 місяців. 

Насправді, якщо жінка вирішила видалити спіраль, щоб завагітніти, то зробити це варто завчасно, за кілька місяців до передбачуваного зачаття, оскільки гінекологи радять почекати із зачаттям близько 4 місяців після вилучення спіралі (на цей період слід віддати перевагу сексу з презервативом) для того, щоб слизова матки могла повністю відновитися. Навіть при неускладненому застосуванні спіралі і безпроблемному її видаленні залишаються мікротравми на внутрішніх поверхнях матки, які є потенційним джерелом запалення, що може призвести до проблем аж до викидня.

Щоб швидко завагітніти після видалення внутрішньоматкової спіралі, лікарі рекомендують дотримуватися правильного алгоритму дій, а саме: 

– видалити спіраль до закінчення терміну її дії; 

– утриматися від сексуальних контактів протягом місяця після зняття спіралі; 

– після активізації статевого життя використовувати альтернативні засоби, щоб не завагітніти, краще бар’єрні (презерватив) або хімічні (вагінальні свічки), а не гормональні. 

– не планувати вагітність після вилучення спіралі протягом декількох місяців – до нормалізації гормонального фону; 

– пройти медичне обстеження і провести профілактичний курс вітамінотерапії, наприклад, за допомогою Проталісу; 

Спроба завагітніти одразу після видалення спіралі може призвести до загрози викидня, особливо небезпечним є перший триместр. Подібних небажаних наслідків слід уникати, дотримуючись рекомендованого лікарем часу статевого спокою, використання презерватива.

Якщо жінка після видалення спіралі не може завагітніти понад рік, це може вказувати на те, що за час перебування в матці крім протизаплідного ефекту спіраль мала побічний ефект щодо дітородних органів: 

  • ендометрій(шар клітин, що вистилає внутрішню поверхню матки) під дією речовин, які виділяються спіраллю, трохи стоншився і більше не є цілісною здоровою тканиною; 
  • під час вилучення внутрішньоматкова спіраль трохи травмувала як ендометрій, так і внутрішню частину шийки матки; 
  • яєчники під впливом лікарських елементів спіралі припиняють продукувати жіночі статеві гормони, як наслідок цикл розвитку яйцеклітини після зняття контрацептиву порушився. 

Також причинами того, що жінка не може завагітніти після видалення спіралі, можуть бути гормональні порушення; несумісність партнерів (можливо, у жінки виробляються антиспермальні антитіла, які заважають зачаттю); спайковий процес у маткових трубах. 

Категорії
Статті

Психологічне безпліддя

Психологічне безпліддя

проталіс protalis

Припускаючи, що головною проблемою, яка перешкоджає можливості стати батьками, неодмінно є якесь захворювання, лікарі і пацієнти нерідко мають рацію. Разом із тим не слід забувати, наскільки велике значення для того, щоб жінка завагітніла, має її психологічний стан. 

Психологічні проблеми, стреси, замовчувані переживання можуть призвести до того, що здорова пара не має дітей. Таку ситуацію фахівці-психологи називають психогенним, психологічним або психосоматичним безпліддям, а лікарі – функціональним безпліддям. Отже, психологічне безпліддя – це розлад, який має психологічні причини. 

За статистикою близько 5% пар, які хочуть завести дітей, страждають на безпліддя. З них приблизно половина випадків пояснюється певними відхиленнями у фізіології. Причини інших криються у психосоматиці, або в психологічному настрої (різниці між цими поняттями немає). Це стосується обох партнерів – як жінки, так і чоловіка.  

Науковці підтверджують, що психологічне безпліддя дійсно існує і зумовлене воно збоями в роботі нервової системи, які є наслідком різних стресів. Оскільки нервова система відіграє величезну роль у регуляції всіх процесів, що відбуваються в організмі, здатність жінки до зачаття пов’язана не тільки зі станом її репродуктивної системи, а й психіки. Перебування в постійному напруженні дійсно знижує ймовірність настання вагітності. 

Причин появи психологічного безпліддя дуже багато. Основні з них, це коли жінка: 

  • систематично відчуває значний стрес на роботі; 
  • звинувачує себе в безплідді або сприймає відсутність дітей як покарання за попередній спосіб життя (можливо, переривання вагітностів минулому); 
  • не довіряє своєму партнерові або думає, що він не готовий до народження дитини;
  • остаточноне визначила для себе, чи потрібна  їй дитина саме зараз; 
  • переживає депресію;
  • переймається через фінансові та інші побутові питання, пов’язані з народженням дитини; 
  • нещодавно зазнала серйозного психологічного потрясіння (втрата близької людини, аварія, потоп або пожежа, великі фінансові втрати тощо); 
  • піддається серйозному психологічному пресингу з бокуродичів, друзівчерез відсутність вагітності та дітей. 

Ознакою психологічного безпліддя може бути вже хоча б наявність занепокоєння проблемами зачаття, коли насправді ніяких фізіологічних проблем немає. Статистика свідчить, що в разі активного статевого життя 85% жінок вагітніють протягом року, а 95% – протягом двох років. Тому приводів для паніки та думок про безпліддя немає, якщо жінка з партнером намагаються зачати дитину лише кілька місяців поспіль. 

У зоні особливого ризику – занадто вразливі натури і люди, які все тримають у собі. Перші страждають через те, що перебільшують свої проблеми, а другі просто не дають виходу власним емоціям. Репродуктивна й ендокринна системи під таким серйозним пресингом психологічних чинників без спеціальної  допомоги можуть і зовсім не відновити свої функції.

Діагностувати реальну причину психологічного безпліддя без допомоги фахівців буває досить складно. Іноді подружжю достатньо просто навчитися релаксувати, а іноді потрібно підключати психотерапію, розслаблювальні техніки (йога, медитація, голковколювання, масаж) і навіть медикаменти. Розпочати краще з консультації у репродуктолога. Якщо він визначить, що причина криється в психосоматиці, то призначить прийом у психотерапевта або психолога. У кожному конкретному випадку рішення буде індивідуальним, але практично завжди фахівець намагається усунути негативні емоційні переживання. Основні емоції, що супроводжують безпліддя, – це занепокоєння, страх і агресія (спрямована як на себе, так і на людей довкола). Нерідко до них приєднуються відчуття провини і образи, розгубленість і розчарування. Психолог допоможе зменшити напруження, що заважає процесу зачаття. Тут може допомогти ефект «зливання» емоцій, коли сам факт спокійної розмови з фахівцем буває дуже корисним, адже нерідко подружжю (або жінці) не вистачає можливості просто поділитися своїми переживаннями. 

Категорії
Статті

Ознаки безпліддя

Ознаки безпліддя

проталіс protalis

Безпліддя у жінок розглядають як основну причину неможливості зачати дитину, якщо пара займалася регулярним незахищеним сексом протягом не менш як року, а вагітність не настала. Варто зауважити, що цей термін є досить умовним, оскільки, наприклад, чим старша жінка, тим більше часу може знадобитися для настання вагітності. Також варто мати на увазі, що не завжди проблеми із зачаттям зумовлені порушеннями   здоров’я у жінки. Цілком можливо, що проблеми має чоловік. Саме тому підтвердити або спростувати діагноз безпліддя у жінки можна тільки після повного обстеження пари. 

Медики розрізняють відносне й абсолютне безпліддя у жінок. До першого виду належать випадки, при яких вдається встановити і усунути причини порушень у жіночому організмі. Під абсолютним безпліддям у жінок мають на увазі незворотні фізіологічні зміни статевого апарату (аномалії розвитку органів малого тазу, травматичні ушкодження, оперативне видалення статевих залоз тощо). 

Також безпліддя у жінок поділяють на первинне і вторинне. При первинному безплідді вагітності в анамнезі немає взагалі, хоча ведеться регулярне статеве життя без будь-яких засобів і методів контрацепції. Про вторинне безпліддя говорять, якщо була хоча б одна вагітність раніше (незалежно від того, чим вона закінчилася: пологами, абортом, викиднем, позаматковою вагітністю). 

У цілому безпліддя не має головної, чіткої  ознаки й у багатьох випадках має безсимптомний перебіг, що вимагає від лікаря під час обстеження жінки уважного аналізу непрямих симптомів. Жінці слід уважно ставитися до власного здоров’я і відвідати гінеколога, якщо її турбують: 

  • різка зміна (зменшення або збільшення) маси тіла;
  • проблеми зішкірою(підвищена сальність, вугрі, висипання); 
  • гірсутизм (надмірнеоволосіння);
  • відчуттяболю у ділянціорганів малого тазу; 
  • порушення менструального циклу (нерегулярність або відсутність менструації,болючімісячні). 

Це не перші ознаки безпліддя у жінок, а сигнали про те, що в організмі є проблеми і треба їх вирішити якомога швидше. 

Серед основних причин безпліддя у жінок називають: 

  • проблеми з овуляцією;
  • гормональніпорушення;
  • дисфункцію яєчників;
  • пошкодження маткових труб, спайки;
  • полікістозяєчників; 
  • гормональний дисбаланс;
  • рубці на оболонці яєчників;
  • ерозію шийки матки;
  • ранній клімакс;
  • порушення в цервікальному каналі;
  • дефекти розвиткутабудови матки; 
  • психологічні причини;
  • ендометріоз;
  • синдром нерозірваногофолікула.

Статистика свідчить – безпліддя лікується. І перший крок на шляху вирішення цієї проблеми – це встановлення точного діагнозу, визначення типу проблеми і правильний підбір лікування.

Категорії
Статті

Після лапароскопії не можу завагітніти

Після лапароскопії не можу завагітніти

проталіс protalis

Лапароскопія – це хірургічний доступ під час операції, що здійснюється через невеликий розріз або прокол передньої черевної стінки. Для таких операцій використовують спеціальні інструменти і відеокамеру, які вводяться в черевну порожнину. При цьому хірург бачить чітке і збільшене зображення органів на моніторі і спеціальними інструментами проводить необхідні маніпуляції. Усе це дозволяє скоротити період відновлення після операції, зменшити крововтрату і збільшити точність дій хірурга. 

Особливе значення лапароскопія має в репродуктивній хірургії – коли потрібно максимально обережно провести операцію, зберігши нормальну функцію органів. До речі, найпершими операціями, які навчилися виконувати лапароскопічно, були саме гінекологічні. Сьогодні близько 95% усіх гінекологічних операцій можна виконувати лапароскопічно. 

Лапароскопія є також найінформативнішим серед сучасних методів діагностики змін у черевній порожнині, зокрема одним з найточніших у діагностиці причин безпліддя. Крім того, діагностична лапароскопія одночасно застосовується при лікуванні безпліддя, оскільки при виявленні патологій внутрішніх репродуктивних органів їх одразу можна усунути. 

Можна сказати, що лапароскопія допомагає завагітніти. Якщо причиною безпліддя є такі патології, як порушення прохідності маткових труб унаслідок появи спайок, новоутворення в порожнині або на стінках матки (міоми), розростання ендометрію (ендометріоз), то медикаментозної терапії для відновлення репродуктивної функції організму може бути недостатньо. А лапароскопія в таких випадках дає можливість лікарю і діагностувати, і відразу усувати причини тимчасового безпліддя. Видалення кіст і пухлин яєчників при безплідді у переважній більшості випадків проводиться саме за допомогою лапароскопії.

Після лапароскопії можна завагітніти. Вагітність після таких операцій настає в найближчі місяці. Так, при позитивних результатах лікування (для їх оцінки можна провести контрольну лапароскопію) вагітність можна планувати вже через місяць після операції, з наступного менструального циклу (у перші три тижні з дня операції необхідно утриматися від статевого життя, це знижує ймовірність інфекційних захворювань). Оптимальний термін зачаття дитини може становити один рік. 

Але іноді швидко завагітніти після лапароскопії не виходить. Причина цього в тому, що відновлення репродуктивної функції після лапароскопії залежить від особливості патології. Так, зазвичай після лапароскопічної операції з відновлення прохідності маткових труб при безплідді на загальну реабілітацію необхідно 10 днів. Далі, якщо не потрібно подальшого лікування препаратами, протипоказаними під час вагітності, можна починати спроби зачаття, найсприятливіший період для цього – перші три місяці після операції. Однак якщо у жінки був спайковий процес 3-4 ступеня або багаторічний ендометріоз, завагітніти у звичайний спосіб буде досить складно, але підвищуються шанси на позитивний результат екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). 

Після таких операцій, як тубектомія і міомектомія, планування вагітності варто на деякий час відкласти. Наприклад, після тубектомії на етапі підготовки до ЕКЗ має минути не менше трьох місяців. 

У разі проведення лапароскопічної операції для зачаття дитини жінка обов’язково має бути під контролем лікаря, тому що, можливо, знадобиться гормональна або вітамінна підтримка, наприклад прийом Проталісу.

Категорії
Статті

Ендокринне безпліддя

Ендокринне безпліддя

проталіс protalis

Ендокринне (гормональне) безпліддя – це стан, який об’єднує велику групу захворювань і патологій, що призводять до гормональних порушень в організмі і впливають на репродуктивну функцію. Як наслідок зачаття дитини природним шляхом стає неможливим. Цей різновид безпліддя зустрічається як у жінок, так і у чоловіків. У жінок спостерігаються порушення менструального циклу і відсутність овуляції, а у представників чоловічої статі змінюється морфологія (склад) сперми. Згідно зі статистикою ендокринне безпліддя становить близько 40% від усіх форм безпліддя. 

Жіноче ендокринне безпліддя класифікують як первинне і вторинне. Діагноз «первинне безпліддя» ставлять жінці, яка ніколи раніше не вагітніла, якщо при регулярному статевому житті зі здоровим чоловіком без використання контрацептивів у неї не настала вагітність протягом одного року. Вторинне безпліддя – неможливість завагітніти у жінок, які раніше вагітніли, незалежно від результату цієї вагітності.

До найпоширеніших причин ендокринного безпліддя варто віднести: 

  • порушення овуляторної функції;
  • патології гіпофіза, гіпоталамуса, залоз статевої секреції, щитоподібної залози;
  • онкологічні захворювання;
  • переважання в жіночому організмі чоловічих статевих гормонів;
  • полікістоз яєчників;
  • зайву вагу;
  • спадковий фактор;
  • великі маткові кровотечі;
  • гіперплазію наднирників;
  • вроджені патології статевих органів;
  • зменшені концентрації естрогену, прогестерону. 

Щоб визначити, чи дійсно проблеми із зачаттям дитини мають ендокринні причини, проводять комплексну діагностику, яка починається з опитування жінки, під час якого лікар з’ясовує, чи є в анамнезі гінекологічні захворювання, перенесені оперативні втручання, порушення менструального циклу, вдала чи невдала вагітність. 
 
Потім проводяться: 

  • дослідження метричних параметрів тіла. Розраховується індекс маси тіла, оцінюється розвиток вторинних статевих органів, характер волосяного покриву;
  • гінекологічний огляд. Лікар вивчає будову піхви і матки, оцінює стан органів статевої системи. На цьому етапі можна помітити недорозвинення абополікістозяєчників, які призводять до ендокринної безплідності; 
  • УЗД. Дослідження дозволяє виявляти навіть незначні патології органів малого тазу. Також виконується ультразвуковий моніторинг процесу дозрівання фолікулівуяєчниках; 
  • тести на овуляцію. Використовується вимір базальної температури (найнижча температура тіла протягом доби) і сечовий тест. Визначеннянаявності або відсутності овуляції є важливою частиною діагностики ендокринного безпліддя;
  • біопсіюендометрія;
  • ендокринологічне обстеження. Ендокринолог призначає аналізи, які визначаютьрівень різних гормонів в організмі. Це дає можливість оцінити загальний стан гормонального фону пацієнтки. 

Ендокринне безпліддя успішно лікується, якщо вчасно виявити і  скоригувати порушення, що призвели до його виникнення. Після лікування жінці потрібен довічний контроль рівня статевих гормонів. 

Категорії
Статті

Первинне безпліддя

Первинне безпліддя

проталіс protalis

Жіночим безпліддям називають неможливість жінки до зачаття в дітородному віці. Безпліддя може бути первинними вторинним. Термін «первинне безпліддя» означає, що пацієнткам не вдається завагітніти протягом року, і раніше у них не було успішних вагітностей. Вторинне безпліддя відрізняється від первинного тим, що у жінок, яким не вдається зачати, раніше вагітність була. Також виділяють: абсолютне безпліддя – вагітність у цьому випадку виключена повністю, і інфертильність – безпліддя, зумовлене невиношуванням.

Причинами первинного безпліддя у жінок можуть бути: 

– Аномалії розвитку жіночих статевих органів, при яких настання вагітності або статевий акт неможливі. 

– Запальні захворювання органів сечостатевої системи. Так, після гострого запального процесу можуть виникнути спайки, що призводить до непрохідності маткових труб. Також спайкові процеси можуть початися після операцій (видалення апендициту, резекція  яєчників, міомектомія тощо). 

– Ендокринні порушення, міоми і поліпи в матці, ендометріоз статевих органів, порушення функції яєчників і гіпофіза, порушення функції надниркових залоз, порушення функції щитоподібної залози, метаболічний синдром, пухлини яєчників. 

– Проблеми психологічного характеру. Згідно зі статистикою близько 30% проблем з безпліддям полягають у впливі на пацієнтку психологічних чинників: шоку, стресів, великої перевтоми, переживань тощо. З цією проблемою успішно борються психологи і психотерапевти. Іноді пара, яка дуже хоче мати дітей і неабияк переживає через невдалі спроби, «відпустивши» цю ситуацію, швидко досягає бажаного результату. 

– Імунологічні проблеми, коли наявність у жіночому організмі антитіл до сперматозоїдів перешкоджає процесу запліднення. Під впливом антитіл сперматозоїди стають малорухомими, їх проходження в організмі жінки утруднюється. 

Крім того, медики причини безпліддя у жінок поділяють за факторами: шийний, матковий, трубний, яєчниковий. 

Шийний фактор. Якщо є патологічні зміни шийки матки або слизу, це перешкоджає нормальному просуванню сперматозоїдів. Деякі операції можуть спровокувати звуження шийного каналу, що також не дає можливості сперматозоїдам нормально просуватися до матки. Шийка матки може бути запалена або слиз шийки матки може бути не сумісним зі спермою. 

Матковий фактор. Аномалії розвитку матки, наявність у ній пухлин, поліпів, спайок. 

Трубний фактор. Аномалії структури маткових труб, спайки, можуть порушити їхню нормальну прохідність. Непрохідність може бути не в самій матковій трубі, а між яєчником і трубою. 

Яєчниковий фактор. Порушення овуляції, що може відбуватися через порушення функцій гіпофіза, щитоподібної залози або надниркових залоз, через емоційні розлади і стреси, через порушення харчування (ожиріння або швидке зменшення ваги), через дуже велике фізичне навантаження тощо. 

Первинне безпліддя у жінок потребує ретельної і всебічної діагностики: 

  1. Консультація гінеколога. Лікар проводить гінекологічний огляд, збирає дані про раніше перенесені захворювання, уточнює характер менструального циклу жінки. 
  2. Аналізи на інфекції статевої системи. У 80-90% випадків безпліддя розвивається внаслідок запальних захворювань і їхніхускладнень. Тому жінці необхідно здати аналіз  нахламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз, цитомегаловірус, герпес, трихомоніаз, токсоплазмоз, гонорею. 
  3. УЗД. Дослідження проводятьу 1-й, 2-й і 3-й  фазі менструального циклу, щоб оцінити стан матки, яєчників та інших органів репродуктивної системи. 
  4. Дослідження на гормони. Лабораторні аналізи допоможуть виявити або виключити ендокринний фактор безпліддя.
  5. Гістеросальпінгоскопія або гістеросальпінгографія. Це інструментальні методи діагностики, що дозволяють досліджувати прохідність матки і маткових труб за допомогою рентгеноконтрастної  речовини. 
  6. Гістероскопія. Процедура,що полягає у вивченні внутрішнього стану матки за допомогою оптичного приладу. 
  7. Лапароскопія. Малоінвазивне діагностичне втручання, що дозволяє візуалізувати внутрішні органи репродуктивної системи жінки за допомогою лапароскопа для точної постановки діагнозу. 

Метод лікування первинного безпліддя визначається причиною, що його викликала. 

Медикаментозне лікування застосовується при: 

  • ендокринній безплідності і базується на прийомі препаратів, що містять гормони. Якальтернативнийваріант може бути рекомендований Проталіс – негормональний комплекс, що сприяє відновленню і поліпшенню репродуктивної функції у жінок; 
  • безплідді, спричиненому інфекційними захворюваннями (антибіотикотерапія);
  • імунологічному безплідді (призначають антигістаміни і кортикостероїди). 

Хірургічні методики лікування ефективні при патологіях маткових труб і матки. Йдеться про малоінвазивні операції, що проводяться в умовах стаціонару, але реабілітаційний період короткий – 3-5 днів. 

Якщо традиційні способи лікування виявляються неефективними, то вдаються до допоміжних репродуктивних технологій. До таких належать: 

  • запланований статевий акт;
  • штучна внутрішньоматкова інсемінація (введення сперматозоїдів у матку штучно, за допомогою катетера); 
  • екстракорпоральне запліднення (яйцеклітину запліднюють у лабораторних умовах, а отриманий ембріон переносять у матку); 
  • донорство ооцитів (статевих клітин); 
  • ін’єкція сперматозоїда в яйцеклітину;
  • сурогатне материнство.
Категорії
Статті

Нерегулярні місячні? Як завагітніти?

Нерегулярні місячні? Як завагітніти?

проталіс protalis

Як завагітніти при нерегулярному циклі? Це запитання – одне з найпоширеніших, оскільки проблема дуже часто зустрічається у жінок, які мріють про дитину. Якщо виникає таке запитання, отже, в репродуктивній жіночій системі стався збій, і перше, що мусить зробити жінка, – це звернутися до лікаря. За медичною статистикою, нерегулярний цикл – це симптом ймовірного безпліддя, тому чим раніше жінка почне вирішувати цю проблему, тим менше у неї в майбутньому буде приводів цікавитися, чи можливо завагітніти при нерегулярних місячних. 

Регулярність менструального циклу вираховується за кількістю днів. Якщо патологій немає, то цикл має становити 21-35 днів. Якщо він не вкладається в ці рамки, то говорять про його нерегулярність. Жінкам, у яких цикл в один місяць може бути 21 день, а в наступний, приміром, – 33, теж рекомендується відвідати гінеколога. 

Є кілька основних причин нерегулярних місячних: 

  1. Найчастіше це збій у роботі гормонів, оскільки весь процес менструального циклу проходить під їхнім контролем. Естроген регулює ріст ендометрія, прогестерон разом з естрогеном піклуються про те, щоб шар, який вистилає матку зсередини, був потрібної товщини та якості, аби прийняти запліднену яйцеклітину. Раз на місяць ендометрій відторгається – починається менструація. 
  2. Маса тіла може впливати на регулярність циклу. Занадто велике збільшення ваги може спровокувати підвищення рівня деяких гормонів, тому будуть пригнічуватися інші гормони. 
  3. Проблему можуть зумовити ушкодження гіпофіза (придаток головного мозку). Тому лікарі при нерегулярному циклі просять зробити рентген гіпофіза та турецького сідла. 
  4. Вишкрібання, викидні, аборти та захворювання репродуктивної системи (ендометріоз, поліпи, кісти тощо) теж можуть бути причинами збою в менструальному циклі. 
  5. Нерегулярний цикл місячних може спостерігатися у жінок, які постійно недосипають і перебувають у стані стресу або хронічної втоми. 
  6. При низькому імунітеті, при зловживанні алкоголем і палінні також можуть спостерігатися нерегулярні місячні. 
  7. Якщо жінка приймала оральні контрацептиви, а потім припинила їх застосовувати, то менструальний цикл збивається. 

Оскільки причини збоїв можуть бути різними, відповідно, щоб відновити регулярність менструального циклу, необхідно з’ясувати, в чому саме полягає проблема, і знайти найефективніші шляхи її вирішення. Зробити це може тільки лікар. Тому в першу чергу варто записатися на прийом до гінеколога, який проведе огляд, призначить необхідне обстеження і вже на основі отриманих результатів розробить оптимальну схему лікування. 

Завагітніти при нерегулярному циклі цілком можливо, однак слід розуміти, що шанси на успішне зачаття помітно зменшуються. Крім того, зростає ризик ускладнень під час вагітності.

Щоб визначити, на який день після місячних можна завагітніти при нерегулярному циклі, треба визначити час овуляції. Найпростіше і найзручніше спробувати зробити це за допомогою тесту на овуляцію. Для цієї мети з кількох циклів беруть найкоротший, від його тривалості віднімають 17. Отримане число стане датою першого тестування, відраховуючи від початку останньої менструації. Аналізуючи зміни відтінків на смужці тесту, можна вибрати оптимальний день для запліднення – коли проявилися дві чіткі смужки. Певна незручність цього методу пов’язана з необхідністю проводити подеколи і до 10 тестів, поки не з’явиться результат. 

Точно визначити момент овуляції, в який час і як можна завагітніти при нерегулярних місячних, допоможе УЗД. При цьому методі лікар відстежує ріст фолікула за весь період циклу. Перший огляд проходить на 7-8 день, наступний – на 10-12, потім за рішенням лікаря – через 1-2 дні. Коли фолікул досягає 18-21 мм, час готуватися до зачаття. 

А найточніший спосіб визначення моменту виходу яйцеклітини – лабораторний аналіз крові. Здавати її доведеться не один раз протягом циклу. Так визначаються рівні лютеїнізуючого гормону і прогестерону, які змінюються певним чином перед овуляцією.

Категорії
Статті

Чи можна завагітніти відразу після скасування протизаплідних таблеток?

Чи можна завагітніти відразу після скасування протизаплідних таблеток?

проталіс protalis

На сьогодні оральні гормональні препарати є дуже популярним засобом для запобігання небажаній вагітності, оскільки, якщо їх правильно підібрали, вони не спричиняють звикання або побічних ефектів. Приймаючи їх, жінки можуть займатися сексом у будь-який день циклу, не турбуючись про додатковий захист. Механізм дії всіх видів гормональних протизаплідних таблеток базується на пригніченні функції яєчників і дозрівання ендометрію, а також блокуванні овуляції за рахунок гальмування вироблення певних гормонів. 

Оскільки багатьох жінок часто турбує питання, чи можна завагітніти після прийому протизаплідних (гормональних) таблеток, варто зауважити: такі засоби пройшли клінічні випробування, і немає достовірних даних про те, що навіть тривалий їх прийом викликає безпліддя. Крім запобігання вагітності застосування протизаплідних таблеток дає жінкам низку переваг. До них належать зменшення кровотеч і спазмів під час менструації і зниження ризику утворення кіст яєчників. Після відміни протизаплідних препаратів функція яєчників відновлюється практично у 99,8% випадків, більш ніж у 70% жінок це відбувається протягом 1-3 місяців, і понад 90% жінок здатні завагітніти протягом двох років. 

І все ж, на жаль, усе не так бездоганно, як може здатися на перший погляд, і трапляється, що жінка на прийомі у гінеколога формулює свою проблему так: «Не можу завагітніти після прийому протизаплідних таблеток». Річ у тому, що будь-який гормональний препарат перебудовує роботу репродуктивної системи, тому не можна повністю виключати ситуації, у яких така перебудова піде не на користь майбутній вагітності. Приводом звернутися до лікаря-репродуктолога є відсутність вагітності протягом 1 року при регулярному статевому житті без контрацепції. 

Як правило, шанси благополучно завагітніти після прийому протизаплідних таблеток зменшуються в разі наявності таких чинників: 

  • тривалий прийом гормональних протизаплідних таблеток (понад рік) або порушення рекомендацій: неповне завершення курсу, прийом таблеток в різний час доби, підбір активних компонентів без урахування фізіологічних особливостей; 
  • наявність гінекологічних захворювань, не пов’язаних з рівнем гормонів;
  • поява побічних ефектів на тлі гормонотерапії (варикоз, стенокардія, гіпертензіятощо);
  • наявність шкідливих звичок (паління, зловживання алкогольними напоями), на тлі яких оральна контрацепція переноситься важче.

Одним з можливих ускладнень після прийому оральних контрацептивів є дисфункція яєчників, при якій вони не зможуть відновитися самостійно – для цього знадобиться тривале лікування іншими гормонами й у зовсім іншому дозуванні. Крім того, у жінок, які тривалий час приймають гормональні препарати, після їх відміни часто порушується вуглеводно-жировий обмін, що посилює наявні проблеми із зачаттям. Крім того, досить рідко, але все ж виникає така проблема, як постконтрацептивна аменорея – відсутність менструацій і можливості зачаття протягом 6 місяців після припинення прийому гормональних препаратів. Така патологія виникає приблизно у 2% жінок і особливо характерна для ранніх і пізніх репродуктивних періодів (тобто зустрічається у молодих дівчат або у жінок передклімактеричного періоду). Трапляється аменорея і у жінок, що мають приховану патологію, прояв якої спровокував прийом оральних контрацептивів. Саме тому варто спочатку обговорити з лікарем особливості власного організму, його готовність до зачаття і виношування дитини, і лише потім почати планування вагітності після припинення прийому гормональних таблеток. 

Варто підкреслити, що найпоширенішими причинами безпліддя є захворювання репродуктивної системи, різні новоутворення в порожнині матки, дисгормональні порушення, непрохідність маткових труб та інші патології. Проте жодне з цих порушень не є результатом прийому протизаплідних таблеток. 

Як швидко і легко можна завагітніти після прийому протизаплідних таблеток? Чимало фахівців сходяться на думці, що короткий їх курс не пригнічує, а, навпаки, стимулює активність яєчників, в рази підвищуючи ймовірність настання вагітності після відміни контрацептивів. Таку особливість назвали ребаунд-ефектом, тобто ефектом відміни. Якщо «відпочинок» яєчників під час курсу гормональних протизаплідних таблеток невеликий (від трьох місяців до півроку), то після їх відміни репродуктивна система починає «працювати» з подвоєною силою, тому шанси на успішне зачаття значно підвищуються. 

Ребаунд-ефект можливий лише в разі дотримання таких умов: 

  • гормональні контрацептиви були підібрані лікарем з урахуванням усіх фізіологічних особливостей конкретної пацієнтки;
  • під час прийому таблеток не було виражених побічних ефектів;
  • курс оральної контрацепції не перевищував півроку;
  • жінка повністю здорова з гінекологічної точки зору, а проблеми із зачаттям не мають під собою серйозної клінічної патології;
  • прийом протизаплідних препаратів, зокрема й завершення курсу, був проведений з дотриманням усіх рекомендацій щодо гормональної контрацепції.

Але навіть у разі дотримання всіх вищенаведених умов жоден фахівець не дасть стовідсоткової  гарантії настання вагітності після відміни орального контрацептиву – все залежить від індивідуальної реакції і особливостей організму жінки. 

Якщо приймати протизаплідні таблетки безперервно протягом кількох років, а потім припинити, то завагітніти одразу навряд чи вдасться через істотне пригнічення репродуктивної функції. Якщо у віці до 23 років дівчатам у середньому потрібно кілька місяців на відновлення, то після 35 років жінкам, які бажають народити дитину, вже доводиться застосовувати екстракорпоральне зачаття. Саме з цієї причини після 12 місяців прийому протизаплідних таблеток жінкам, які планують у майбутньому завагітніти, необхідно зробити тримісячну перерву. 

Категорії
Статті

Чи можна завагітніти при ендометріозі?

Чи можна завагітніти при ендометріозі?

проталіс protalis

Ендометріоз – поширене захворювання у жінок репродуктивного віку. При цій патології відбувається розростання внутрішнього шару матки (ендометрія) за її межами. Ендометріоїдні осередки можуть траплятися в будь-яких органах і тканинах: маткових трубах, на поверхні очеревини, в яєчниках і т.д. Ендометріоїдна тканина може виглядати як пласкі осередки, потовщені вузлики або кісти (утворюються в яєчниках), які називаються ендометріомами. 

Спрогнозувати, як прогресуватиме хвороба, практично неможливо. Іноді є всього кілька невеликих осередків ендометріозу, які не збільшуються протягом усього життя, а в деяких випадках хвороба може швидко розвиватися і прогресувати. 

Раніше вважалося, що ендометріоз – це хвороба сорокарічних жінок. Однак за останніми даними жертвами цього захворювання дедалі частіше стають молоді. Згідно зі статистикою, 40% жінок не можуть самостійно зачати дитину при цьому захворюванні. Тому якщо жінка хоче завагітніти при ендометріозі, їй необхідно звернутися по допомогу до лікаря. 

Рання діагностика і лікування ендометріозу мають велике значення в плануванні вагітності. На жаль, ця патологія в більшості випадків діагностується пізно або випадково після тривалих і безуспішних спроб жінки завагітніти. 

Зволікання з лікуванням може стати причиною тяжкої форми безпліддя і відсутності в майбутньому можливості самостійно завагітніти.

Причини, через які ендометріоз призводить до безпліддя: 

  1. Занедбанаформа захворювання може зумовити розростання ендометрія в маткових трубах або яєчниках, що утруднить або унеможливить вихід яйцеклітини в тіло матки. 
  2. Іноді захворювання провокує виникнення спайок, які зазвичай видаляють за допомогою нескладної хірургічної процедури -лапароскопії.
  3. Також ендометріоз спричиняє порушення імунологічних процесів, що може негативно вплинути на розвиток яйцеклітин. 
  4. Часто це захворювання межує з порушенням гормонального балансу організму – виробляється підвищена кількість естрогену, що впливає на фертильність жінки.

Незважаючи на всі негативні фактори завагітніти при ендометріозі  можливо. Усе залежить від ступеня розвитку і тяжкості захворювання. 

Залежно від глибини та поширення осередків розрізняють 4 ступеня ендометріозу: 

  • I ступінь – поверхневітапоодинокі осередки; 
  • II ступінь – осередки глибшійу більшій кількості; 
  • III ступінь – глибокі множинніендометріозніосередки, а також ендометріоїдні кісти яєчників, окремі спайки очеревини; 
  • IV ступінь – множиннітаглибокі осередки, великі ендометріоїдні кісти обох яєчників, великий спайковий процес. Ендометрій може проростати у стінки вульви та пряму кишку. 

На перших двох стадіях ендометріозу вагітність можлива, але лише у трьох випадках: 

  1. Якщо хоча б один яєчник не уражений. Це означає, що дозріла яйцеклітина зможе вийти й потрапити у порожнину матки. 
  2. Маткова труба неураженого яєчника прохідна.
  3. Матка не дуже вражена ендометріозом.

Крім того, на другій стадії ендометріозу слід: 

  1. Пропити перед вагітністю курс призначених лікарем гормональних таблеток для поліпшення роботи репродуктивних органів.
  2. Дотримуватися спокою та підтримувати гарний настрій, оскільки стрес провокує ріст епітелію. 
  3. Здавати аналізи для виявлення позитивної динаміки захворювання.
  4. Постійно відвідувати лікаря, не пропускаючи жодного прийому. 
  5. Дотримуватися всіх рекомендацій лікаря.

Складними є занедбані випадки (ІІІ ступінь), обтяжені спайковим процесом, проте навіть у таких ситуаціях сучасна медицина допомагає жінкам пережити радість материнства. 

Дослідження свідчать, що у жінок молодше 35 років з ендометріозом ризик безпліддя збільшується у 2 рази порівняно зі здоровими. Що стосується шансів завагітніти при легких формах ендометріозу без лікування, ймовірність становить 50%, при помірному ступені – 25%, при тяжкій можливість завагітніти різко знижена. 

Сучасні досягнення медицини допомагають завагітніти у більшості випадків. Жінці слід лише сумлінно ставитися до різних обстежень і необхідних лікувальних процедур, які треба пройти. Єдиного курсу лікування ендометріозу не існує – тут дуже багато нюансів. 

Вагітність неможлива лише у крайніх ситуаціях, коли ендометріоз став причиною видалення матки та яєчників.