Імунологічне безпліддя – це захворювання, при якому організм людини сприймає сперматозоїди за патогени і виробляє антитіла для їх знищення. Шанси на зачаття при цьому різко зменшуються. Цей вид безпліддя зустрічається як у жінок, так і у чоловіків. Трапляються й ситуації, коли наявність антиспермальних антитіл є у обох партнерів.
Важливою особливістю імунологічного безпліддя у жінок є той факт, що антитіла утворюються щодо конкретного чоловіка, не викликаючи подібних проблем при статевих контактах з іншими чоловіками, тобто симптоми цієї патології зникають, щойно відбувається зміна статевого партнера.
До імунологічних факторів безпліддя належать:
- Формування в організмі антиспермальних антитіл, при цьому імунні клітини можна виявити у крові, еякуляті, цервікальному слизі, внутрішньоматковому вмісті. Ці антитіла прикріплюються до різних частин сперматозоїдів і спричиняють різні порушення їхніх структури і функцій: сперматозоїди зліплюються між собою; зменшується їхня рухова активність; втрачається здатність проникати в яйцеклітину; порушується функція утворення сперматозоїдів.
- Вироблення антитіл до гормону вагітності (хоріонічного гонадотропіну) або до прогестерону, а також підвищення рівнів клітин-кілерів,що відторгають ембріон. Найчастіше це призводить до невиношування вагітності.
Основними причинами розвитку імунологічного безпліддя в організмі жінки можуть бути:
- інфекційні та запальні захворювання репродуктивної системи;
- оперативні втручання;
- генетична схильність.
Як правило, імунологічне безпліддя не має яскраво виражених симптомів, зовнішніх проявів у партнерів не спостерігається, всі показники при гінекологічному огляді жінки в нормі. Основним симптомом імунологічного безпліддя можна вважати відсутність вагітності протягом більш як одного року при нормальному менструальному циклі у жінки і регулярних статевих актах без контрацепції.
У разі підозри на безплідність обидва партнери проходять обстеження у лікаря. Імунологічна форма безпліддя визначається на підставі діагностики, що передбачає:
- аналіз крові і сперми для чоловіка;
- аналіз крові та цервікальної рідини для жінки;
- посткоїтальний тест;
- MAR-тест, що дозволяє виявити відсоток зв’язаних сперматозоїдів у спермі;
- метод проточноїцитофлуорометрії(ПЦМ), який дає змогу визначити кількість антиспермальних антитіл на окремо взятому сперматозоїді;
- діагностика за методом ПЛР (полімеразналанцюгова реакція), щодозволяє визначити збудників інфекційних хвороб репродуктивної системи, наприклад, хламідіоз, мікоплазмоз тощо;
- тест-контакт сперми з цервікальним слизом;
- визначення генівгістосумісності (сумісності органів і тканин) у системі HLA (групі антигенів гістосумісності);
- інші методи.
Варто зауважити, що в період проведення обстежень слід повністю відмінити прийом лікарських препаратів, особливо – гормональних, щоб виключити їхній вплив на результати.
Для лікування імунологічного безпліддя у жінок використовуються консервативні методи.
Так, терапія може включати:
- прийом лікарських препараторів (імуномодулювальних і протиалергенних засобів, кортикостероїдів);
- кондом-терапію. Цей метод лікування спрямованонаупередження контакту сперматозоїдів з піхвою, що дозволяє призупинити вироблення антиспермальних антитіл. Бар’єрна контрацепція проводиться протягом року. За цей час антитіла повністю зникають, що дає можливість зачати дитину. У низці випадків паралельно проводиться курс імуносупресорів (лікарських препаратів, що пригнічують імунний захист організму);
- імунізація. Щоб в організмі жінки почали вироблятися антитіла, необхідні для виношування плоду, проводиться ін’єкційне введення лейкоцитів та імуноглобулінів її партнеру.
Рекомендуємо до прочитання
