Кіста яєчника може бути причиною безпліддя

Ситуації можуть бути різними, і багато чого залежить від характеру кіст. 

Найпоширеніший вид кіст яєчників – функціональні. Приблизно 7 з 10 кіст належать до цього типу. Такі новоутворення у більшості випадків зникають природним чином до початку наступного менструального циклу і на зачаття дитини і перебіг вагітності не впливають. У разі настання вагітності вони зазвичай розсмоктуються до 16-19 тижнів. Але такі кісти все ж таки вимагають спостереження, оскільки можливими є ускладнення, пов’язані з їх перекручуванням, розривом і, як наслідок, можливою кровотечею. Крім того, якщо такі кісти рецидивують (утворюються постійно), вони можуть поставити під загрозу настання вагітності і вимагають лікування. 

Функціональні кісти, у свою чергу, поділяються на фолікулярні і кісти жовтого тіла. 

Фолікулярна кіста виникає з фолікула, в якому не відбулася овуляція. Розмір цього виду кіст зазвичай не перевищує 5-6 см. 

Кіста жовтого тіла формується, коли яйцеклітина вийшла з фолікула, переродилася в жовте тіло, і воно не зруйнувалося після того, як вагітність не настала (у нормі жовте тіло руйнується). У таких випадках жовте тіло може заповнитися кров’ю або рідиною і на деякий час залишитися в яєчнику, сформувавши кісту. Розмір таких кіст зазвичай не більше 6-8 см. 

Причинами розвитку функціональних кіст у більшості випадків є гормональні порушення, викликані дисфункцією яєчників. Наявність хронічних запальних захворювань і спадкова схильність також збільшують ризик їх виникнення. 

Є й інший вид кіст – органічні. Це кісти, які самі по собі не розсмоктуються і найчастіше вимагають оперативного лікування. До них належать параоваріальні кісти, ендометріоїдні, дермоїдні, серозні і муцинозні. 

Параоваріальні кісти розвиваються з тканин, що оточують яєчник, розташовані поруч з яєчником або маткової трубою. 

Ендометріоїдні кісти розвиваються з осередків ендометріозу (слизова оболонка матки – ендометрій – розростається в інших ділянках організму) в яєчниках. 

Дермоїдні кісти формуються із залишків ембріональної тканини. Можуть включати зуби, волосся, жирові клітини, кісткову і хрящову тканину. 

Серозні і муцинозні кісти можуть виникати з епітеліальних клітин яєчника. 

Усі ці кісти можуть досягати великих розмірів, викликаючи больовий синдром і порушуючи репродуктивну функцію. У деяких випадках формування множинних кіст яєчників стає причиною безпліддя. На особливу увагу щодо можливого розвитку безпліддя заслуговують ендометріоїдні кісти. Вони найагресивніше впливають на тканину яєчника, як правило, поєднуються із зовнішнім генітальним ендометріозом і спайковим процесом у малому тазі, що і призводить до порушення репродуктивної функції (безпліддя). 

Важливим є те, що, на жаль, протягом тривалого часу кісти ніяк не проявляють себе. Жінка почувається абсолютно здоровою. Часто це призводить до запізнілої діагностики і має неприємні наслідки. Саме тому всім жінкам рекомендується 1 раз на 6-12 місяців проходити профілактичні огляди у гінеколога, не звертаючи увагу на самопочуття і відсутність будь-яких скарг з боку органів малого тазу. При своєчасному лікуванні недуги більшості жінок вдається уникнути появи такого серйозного ускладнення, як безпліддя. 

Крім того, щоб запобігти появі кіст, важливо стежити за гормональним балансом. Гормони у буквальному сенсі керують організмом жінки. Від гормонального балансу залежить функція дітонародження, регулярність менструального циклу, загальне самопочуття і здоров’я всього організму.